"Я" У ХВИЛЯХ СОЛЯРІСА.

Ашшурський: - Вітаю вас! Отже, наразі черговий випуск нашої улюбленої "Стежини…". І хочеться сподіватись, що дедалі більше заглиблюючись, дедалі більше розширюючи її обрії, ми все ближче підходимо до цього жаданого безсмертя, ну, принаймні (хм) до вічності – то вже точно...

Проте  жарти - жартами, а можливо, деякі глядачі тільки-но зараз налаштувались на важкі хвилі "Гравіса". Таж нагадаю коротенько, що в ході жвавих діалогів з провідними вітчизняними вченими та богословами, популярними культурно-громадськими діячами ми з вами змогли переконатись у речах, здавалося б, абсолютно неймовірних. Адже, виявляється, людство сьогодні вступило в уже якісно нову фазу свого існування, коли зловісний багатовіковий бар‘єр смерті от-от буде нарешті подолано. І це, повірте, не якась там пустопорожня сенсація, а науково обгрунтований факт. Проте далеко не кожен, на превеликий жаль, зможе скористатися такими привілеями.

А тепер час уже представити гостей студії. Сьогодні вони в нас, зразу хочу сказати, незвичайні. Між іншим, я завжди, як ви вже, мабуть, помітили, намагаюсь запрошувати на свої програми непересічних особистостей, а сьогодні це взагалі два геніальні самородки українського красного письменства: прозаїк, постмодерніст Олег Олександрович Кришталь та поет- авангардист Володимир Миколайович Цибулько (він же - крім усього іншого, нинішній радник майбутнього нашого Президента).

* * *

Цибулько: - На моє тверде переконання, людське безсмертя, по–перше, не слід прив‘язувати до особистості, а по-друге,  все ж таки безсмертя людства це є безсмертя всієї системи його існування – як земного, так і позаземного. І якщо ми хочемо вийти в це потойбіччя , тобто в систему енергетичного обміну, то мені здається, що це вже буде зовсім інша площина: ми там неодмінно зникнемо, розгубимось, розчинимось...

Ашшурський: - Ясно. Тоді більш конкретне запитання (коли ми вже зачепили такі глибинні матерії). Пам‘ятаєте, вчора, під час нашої зустрічі в "Бабуїні", я у вас поцікавився, чи близька вам (окрім безсмертя, пов‘язаного з митарствами душі) ідея щодо існування на Сиріусі чи в якихось інших далеких від нас галактиках тамтешніх зелених чоловічків, і чи можете ви припустити, що вони живуть вічно саме у своїй фізичній оболонці. Ви підтвердили, що це можливо. Й зокрема, ви, як я зрозумів, хотіли б навіть, аби цей феномен був не єдиний, а множинний і щоб він мав місце й у нас  на Землі –  принаймні, бодай через мільйон років...

Цибулько: - Я скажу так: давайте поки обмежимось у цьому плані хоча б двома сотнями. А щодо самого вселенського виміру, то мені взагалі здається,

що ми існуємо в системі дуже багатьох паралелей. І одночасно з тим, що відбувається зараз отут довкола, щось подібне, будьте певні, діється і в інших уявних світах.

Ашшурський: - Тобто ви притримуєтесь концепції паралельних світів?

Цибулько: - Так, надзвичайно точно. Хай це, далебі, по-науковому зветься концепцією паралельних світів, але найголовніше, що це просто модель імовірного. І в цій самій системі паралелей, вочевидь, нерідко можна знайти відповіді і на деякі з наших земних запитань.

Ашшурський: -Що ж, цікаво й досить оригінально... До речі, як ви, Олеже Олександровичу, ставитесь до цієї останньої думки,  висловленої нашим шановним співрозмовником?

Кришталь: - Я як колишній фізик можу сказати, що питання про паралельність світів для сучасної науки це, власне кажучи, практично встановлений факт. Хоча, правда,  фізика занурилась уже в такі хащі, що вести мову про факти, котрі буцім-то остаточно встановлені, якось навіть і незвично. Адже, скажімо, люди старшого покоління, напевно , добре пам‘ятають ще радянські часи, коли можна було запитати: "Ти ідеаліст чи матеріаліст?" Так от зараз (що, можливо, й справді є одним із найбільших історичних досягнень) ця дилема майже повністю втратила вже свій сенс...

Так, не виключено, що в паралельних світах також існує якесь своє життя , а може якраз його там зовсім і нема. Просто не варто в подібних ситуаціях проявляти надмірного "принципового" фаталізму, особливо ж при вирішенні питань на кшталт  "живе - неживе" чи "свідоме - несвідоме".

..................................................................................................................................................................

До речі, у багатьох із нас поняття особистості теж ототожнюється саме зі свідомістю. Скажімо, чого кожна людина боїться більше за все на світі? Звичайно ж, вмерти, тобто позбавитися власної свідомості. Так от прийміть до вашого відома, що свідомість охоплює зовсім малесеньку ділянку людського мозку – навіть менше 10 % !

Ашшурський: - То що, Олеже Олександровичу, ви хочете цим сказати, що питання індивідуального безсмертя може з часом втратити свою актуальність?

Кришталь: - Ну, як на мене, то воно вже й зараз втратило свою актуальність, а на думку, приміром, славетного Джонатана Свіфта – ще 200 років тому. Проте сама по собі ідея  –  мабуть що таки споконвічна: бувають такі красиві ідеї у людства, які, власне кажучи, переживають віки, дійсно залишаючись при цьому безсмертними !.. Крім того, гадаю, що найближче історичне майбутнє, якщо й не вб‘є священну корову особистості, то принаймні хоча б її змінить – і дуже, до речі, істотно. Сьогодні от, як бачите, у мене одна свідомість, у вас інша, і між нами, по суті – глуха стіна. Щоправда, поетам через цю стіну вдається-таки іноді успішно перестрибувати, отож той вогник, який спалахує у вашій голові, він може згодом запалитися і в мене...

Цибулько: - Інтуїція, знай собі, стрибає, а тіла лишаються позаду...

Кришталь: - Проте всі ці іскринки надто вже якісь непевні: щось там мерехтить...

Ашшурський: - На рівні хіба що евфемізмів!

Кришталь: - Так. Але ж та сама інформаційна революція, яка відбувається буквально у нас на очах, неодмінно призведе до того, що дуже скоро на порядку денному з‘явиться вже якісно нова мова.

.........................................................................................................................................

.........................................................................................................................................

.........................................................................................................................................

Коротше кажучи, я пророкую появу універсальної метамови, за допомогою якої ми почнемо спілкуватись не словами, а безпосередньо вже чуттєвими образами. Ну то що ж зрештою у майбутньому чекає на людство? Не важко мабуть , здогадатися, що ім‘я цьому новому інформаційному середовищу –  Соляріс, тобто такий континуум свідомості, при якому священна корова особистості повністю нівелюється, щезне. Оце й буде очікуване віртуальне безсмертя. Тільки не моє, бо я на нього не заслуговую; і не наше з вами, – це буде безсмертя самої ідеї свідомості! І може, в цьому якраз і полягає вища мета тієї першородної ДНКової молекули, яка колись з‘явилася на Землі і привела до розвитку людської цивілізації.